Управління освіти Мелітопольської міської ради Запорізької області

У нинішній ситуації, яка склалася у нашій країні, нестійка психіка дітей потерпає від суспільних конфліктів, оскільки діти не ізольовані від світу дорослих та їхніх переживань. Вочевидь це порушує екологію дитинства. Тож ми, дорослі повинні захистити наших малят. Бо будь яка нестабільність не лише в родині, а й в суспільстві є загрозою для повноцінного розвитку дітей. І малі відчувають це, хоча й не усвідомлюють суті конфлікту дорослих. Їх бентежать тривожні чи агресивні настрої близьких, які свідчать про руйнацію спокою в навколишньому світі.

Тому і педагогам, і батькам потрібна МУДРІСТЬ, яка передбачає, зокрема, позитивне світосприйняття, розуміння законів природи і суспільства, виваженість у словах і вчинках, толерантність по відношенню до дітей і дорослих, уміння зрозуміти іншого, об’єктивність в оцінках, далекоглядність.

Обов’язковою є ЛЮБОВ до дитини, повага до її особистості та прийняття її такою, якою вона є. Розуміння, що для неї екологічно, а що порушує її рівновагу і комфорт. Здатність поступатися влас­ними інтересами, щоб не зашкодити здоров’ю дитини, як фізичному, так і психічному, моральному.

За цих умов дорослі, з одного боку, оберігають психіку дитини від небезпечних перевантажень, з іншого — вчать її мудрості й любові, а отже формують імунітет до недобрих впливів.

Педагоги і батьки виконують місію носіїв життєвого оптимізму, гарантів безпеки і благополуччя дитини. Формують позитивне світосприйняття, необхідне для її повноцін­ного розвитку.

Попри сумні і незбагненні події сьогодення та інші колізії дорослого життя створюють у родині та дитсадку спокійну світлу атмос­феру, сповнену позитивних життєствердних настроїв.

Поводяться розважливо, гасять власні при­страсті. Враховують, що діти до 3-х років, хоча менше розуміють, дуже чутливі до психічного стану дорослих, перебувають у тісному емо­ційному зв’язку з матір’ю.

Малюють дитині світ не чорно-білим (пога­ний-добрий), а різнобарвним, розкриваючи філософію життя. Вчать розглядати кожне явище в природі та суспільстві з різних боків і точок зору.

Виховують повагу до інших людей, толерант­ність і терплячість до кожного, незалежно від того, чи подобається він, чи погоджується з тобою. Вчать засуджувати не людину, а не­добрий вчинок, роблячи це без агресії. Самі в житті подають такий приклад.

Формують дружні взаємини між дітьми, згуртовують їх у спільних справах, не проти­ставляють одне одному, вчать радіти успіхові товариша.

Запобігають виникненню конфліктів, вчасно помічаючи їх назрівання.

Як би не кипіла душа болем, огидою, зне­вірою, не проявляють при дитині бурхливих емоцій, які (особливо негативні) руйнують її внутрішній світ. Не виправдовують насилля. Не ведуть дискусій, зокрема й політичних, у присутності дошкільнят.

Педагоги дотримуються нейтралітету, не нав’язують своїх особистих політичних та інших поглядів, і в жодному разі не проти­ставляють їх поглядам батьків вихованців.

Для дитини стресогенними є вже самі лише розбіжності в переконаннях близьких людей. Обмежують та пом’якшують негативну ін­формацію, що доходить до дітей. Але й не уникають розмови. Пояснюють спокійно, врівноважено, без агресивних ноток і тяжкого смутку (якщо події трагічні).

Не залишають дитину наодинці з сильними враженнями, оскільки малята незрозуміле додумують і можуть нафантазувати страхіття, більш стресогенні за реальність. Заспокою­ють і підбадьорюють малюка.

У періоди соціальних протистоянь (демон­страцій, виборів) педагог проявляє особливу пильність. Придивляється до дитячих ігор, що відтворюють враження малят, спрямовує їх у мирне річище. Якщо виникає гра політичної тематики, не забороняє, тому що діти мають потребу програвати те, що вразило, знімаючи стрес. Приділяє більше уваги індивідуальним бесідам, дає кожному виговоритись, вислу­ховує враження від побаченого (почутого), пояснює, що всі люди різні, і кожен може висловлювати свою думку. Це нормально. А от ображати одне одного, знущатися, бити, вбивати не можна ні дітям, ні дорослим. Де­монструє об’єктивність, засуджуючи прояви агресивності будь-якої сторони, незалежно від власних політичних симпатій.

Дорослі враховують, що реакція дошкільнят на стресогенні ситуації може бути віддалена в часі. Дитина може страждати непомітно для нас, дорослих. Здається, що подія не справи­ла на неї сильного враження, а стрес починає розвиватися. Найтяжчі дитячі стреси часто не проявляються зовні.

Якщо дитина прилучена до якоїсь духовної традиції, вірить у любов і справедливість Твор­ця, то батьки вчать її обирати духовні цінності та плекати в собі лише добрі почуття. А нега­тивні емоції, що виникають, знімати молитвою, і в усіх скрутних ситуаціях звертатися до вищої мудрості.

Сподіваємося, ця пам’ятка стане в пригоді педагогам і батькам не лише в нинішній непростій ситуації, а й надалі у повсякденні.

За матеріалами журналу «Дошкільне виховання», 2014, №2